
Формування екологічної свідомості учня
Сучасні масштаби екологічних змін створюють реальну
загрозу для життя людей, що робить украй актуальною проблему зміни ставлення
людства до природи. Цій меті служить екологічне виховання.
Екологічне виховання - систематична педагогічна
діяльність, спрямована на розвиток в учнів екологічної культури.
Завдання екологічного виховання полягає у формуванні
екологічних знань, вихованні любові до природи, прагненні берегти, примножувати
її, формуванні вміння і навичок діяльності в природі.
Екологічне виховання передбачає розкриття сутності світу
природи - середовища перебування людини, яка повинна бути зацікавлена у
збереженні цілісності, чистоти, гармонії в природі. Це передбачає уміння
осмислювати екологічні явища, робити висновки про стан природи, розумно
взаємодіяти з нею. Естетична краса природи сприяє формуванню моральних почуттів
обов'язку і відповідальності за її збереження, спонукає до природоохоронної
діяльності. Здійснюється вона на всіх етапах навчання у школі, кожному з яких,
з огляду на вікові особливості школярів, властиві певна мета, завдання,
методика.
У молодших школярів воно покликане формувати перші
уявлення про навколишній світ, живу і неживу природу, ставлення до природи, що
виявляється в конкретній поведінці на емоційному рівні. На другому (5-7 класи)
і третьому (8-9 класи) етапах відбувається нагромадження знань про природні
об'єкти, закономірності розвитку та функціонування біологічних систем,
формування навичок аналізу і прогнозування нескладних екологічних ситуацій,
закріплення нормативних правил поведінки у навколишньому середовищі. У цей
період поглиблюються і розширюються знання про явища і закони природи, причини
екологічної кризи, а також про шляхи збереження природних комплексів. Протягом
четвертого етапу (10-12 класи) завершується узагальнення здобутих екологічних
знань.
Екологічне виховання школярів на сучасному етапі потребує
психологічної включеності особистості в світ природи з подальшим поетапним
конструюванням системи особистісного ставлення до природи (теоретичним,
емоційно-ціннісним, практично-дійовим). Це забезпечує дотримання логіки
формування екологічних знань, використання їхнього пізнавального та виховного
значення у навчально-виховному процесі. Саме в цьому полягають особливості
екологічного виховання на засадах "глибинної екології", яке
передбачає формування усвідомлення єдності і цілісності природи, унікальності
та неповторності живих систем, взаємозв'язку та взаємозалежності явищ природи,
розуміння людини як невід'ємної ланки у взаємозалежностях природи, утвердження
поваги людини до всіх форм життя, гармонійного розвитку людини і природи.
Формування екологічної компетентності школярів
Одним із важливих напрямків національної системи виховання є формування екологічної культури, гармонійних відносин людини з природою. Проблема бережливого ставлення до природи, охорони навколишнього середовища, поліпшення екологічної ситуації є досить актуальною для нашого району, для України і для всієї планети. Необхідно якомога швидше виховати покоління людей з новим екологічним мисленням,які б свято берегли землю,ліс,воду,повітря,шанобливо і дбайливо ставилися до природи.
У зв’язку з реаліями сучасного життя жодна людина не може стояти осторонь проблем довкілля, оскільки кожний із нас – частина природного світу. Ми всі залежимо від середовища яке нас оточує, а воно залежить від нас. Розуміння цього спонукало мене до вивчення проблеми формування екологічної компетентності учнів на уроках біології та в після урочний час засобами сучасних технологій навчально-виховної роботи в школі.
Насамперед, я ознайомилась із основними положеннями компетентнісного навчання, які висвітлені у працях А.Хуторського, О.Пометун , А.Сиротенко, В.Волканова. Питання екологічної освіти розробленні частково в окремих статтях і публікаціях вчених Н.Пустовіт , Є.Павлютенкова , Г.Бачинського та ін.
У педагогіці поняття «компетентність» означає володіння знаннями, досвідом у певній галузі. Під екологічною компетентністю розуміють сукупність екологічних знань, умінь і навичок, які проявляються в активній життєвій позиції та діяльності людини у взаємовідносинах з природою.
Екологічна компетентність багатокомпонентна і включає мотиваційну діяльність, яка передбачає творче застосування наявних знань та вмінь, власного життєвого досвіду і дає змогу особистості ефективно діяти та досягати конкретної мети в сфері екології.
У зв’язку з реаліями сучасного життя жодна людина не може стояти осторонь проблем довкілля, оскільки кожний із нас – частина природного світу. Ми всі залежимо від середовища яке нас оточує, а воно залежить від нас. Розуміння цього спонукало мене до вивчення проблеми формування екологічної компетентності учнів на уроках біології та в після урочний час засобами сучасних технологій навчально-виховної роботи в школі.
Насамперед, я ознайомилась із основними положеннями компетентнісного навчання, які висвітлені у працях А.Хуторського, О.Пометун , А.Сиротенко, В.Волканова. Питання екологічної освіти розробленні частково в окремих статтях і публікаціях вчених Н.Пустовіт , Є.Павлютенкова , Г.Бачинського та ін.
У педагогіці поняття «компетентність» означає володіння знаннями, досвідом у певній галузі. Під екологічною компетентністю розуміють сукупність екологічних знань, умінь і навичок, які проявляються в активній життєвій позиції та діяльності людини у взаємовідносинах з природою.
Екологічна компетентність багатокомпонентна і включає мотиваційну діяльність, яка передбачає творче застосування наявних знань та вмінь, власного життєвого досвіду і дає змогу особистості ефективно діяти та досягати конкретної мети в сфері екології.
Немає коментарів:
Дописати коментар